О земле втрачена, явися



Категории Василь Стус ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал * * * О земле втрачена, явися бодай у зболеному снi i лазурово простелися, пролийся мертвому менi! I поверни у днi забутi, росою згадок окропи, вiддай усеблагiй покутi i тихо вимов: лихо, спи!.. Сонця хлопочуться в озерах, спадають гуси до води, в далеких пожиттєвих ерах моï розтанули слiди. Де синi ниви, в сум пойнятi, де чорне вороння лiсiв? Свiтання тiнi пелехатi над райдугою голосiв, ранковi нашепти молiльниць, де плескiт крил, i хлюпiт хвиль, i солодавий запах винниць, як грiх, як спогад i як бiль? Де дня розгойданi тарiлi? Мосяжний перегуд джмелiв, твоï пшеничнi руки бiлi над безберегiстю полiв, де коси чорнi на свiтаннi i жаром спеченi уста, троянди пуп'янки духмянi i ти — i грiшна, i свята, де та западиста долина, той приярок i те кубло, де трiпалася лебединя, туге ламаючи крило? - Де голубiв вiльготнi лети i бризки райдуги в крилi? Минуле, озовися, де ти? Забутi радощi, жалi. О земле втрачена, явися бодай у зболеному снi, i лазурово простелися, i душу порятуй менi.

Висновки Лiричний герой поезiï сумує, страждає в розлуцi з рiдною землею, вiн пригадує забутi днi — синi ниви, перегуд джмелiв, лет голубiв i ïï — грiшну i святу, кохану. I просить землю втрачену, щоб явилася вона йому хоч увi снi — дати силу, порятувати зболену душу.

Метки О земле втрачена, явися, ВАСИЛЬ СТУС, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, ПОСТШIСТДЕСЯТНИЦТВО, О земле втрачена, явися, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
О земле втрачена, явися